Витоки цифрової трансформації бізнесу. Київська школа

Україна відома світу своїми досягненнями в кібернетиці, в комп’ютерній галузі та цифровій трансформації. Саме в УКРАЇНІ в 1950 році з”явився перший в континентальній Європі комп'ютер «МЕЛМ»- мала електронна лічильна машина. Її творець - відомий , вчений, академік Сергій Олексійович Лебедєв.

Його справу підхопив і продовжив Віктор Михайлович Глушков, який у 1956 році очолив лабораторію обчислювальної техніки, де під керівництвом Сергія Лебедєва і був розроблений комп’ютер – «МЕЛМ».

1962 році на базі обчислювального центру Академії наук України був створений Інститут кібернетики України, який розробляв і реалізував науково-дослідні програми, орієнтовані на інформатизацію, комп’ютерізацію та автоматизацію господарської і оборонної діяльності країни. Очолив його Віктор Миколайович, який спільно із завідуючим кафедри обчислювальної математики академіком Іваном Івановичем Ляшком створив перший в СРСР факультет кібернетики.

В чому була новизна української школи кібернетики? В 40-х роках ХХ ст., як відомо, народилась кібернетика Н.Віннера і теорія інформації (матиматична теорія зв’язку) К. Шеннона. Але лауреати Нобелівської премії у своїх теоріях зосереджувалися більше на кількості інформації (в цьому їх сила), не розглядаючи субстанцію (знання). Повинен бути перехід від формально-математичного до змістовного аналізу динаміки об’єктів під впливом інформаційних ресурсів, які вироблялися забезпечуючими підсистемами. Саме на цьому зосереджувалася діяльність лабораторії теоретичних та економічних проблем інформатики, яка була створена за ініціативою В.М. Глушкова і яку очолював професор, відомий письменник, доктор економічних наук Канигін Ю.М. На той час це означало прорив у вивченні кібернетичних систем економічної природи (підприємств, установ, систем обслуговування народного господарства загалом), які спрямовані були на використання зовнішніх джерел енергії – сонця, вітру, вогню, океану, землі. Таке об'єднання інший інтелектуал, Герой України, в'язень сумління М.Д. Руденко назвав енергією прогресу.

У цій лабораторії, яка повноцінно діяла з 1980 по 1990 роки (її ще називали підрозділом по інформології), що також збігається з сучасним значенням терміну – цифрова трансформація бізнесу, розглядалися такі проблеми, як інфодинамічний цикл, інфодинамічна система, творчі системи, соціальна ентропія, соціальний інтелект, соціальна інформатика, синтелектика (аналог синергетики), напруга інформаційного поля, інформаційний ресурс, когнітивне суспільствознавство, ментальні структури людини і суспільства, консолідація інформаційних потоків, інформаційне середовище, етногенетика, когнітивна економіка тощо.

Все це подано в багатьох індивідуальних публікаціях та виступах В.М. Глушкова, Ю.М. Канигіна та в їхніх спільних працях, співавторстві, програмах та проектах. Ключовими ідеями, які в них розглядались – були пошуки переходу знання в силу, інформації – у фізичну роботу, що забезпечувало динаміку діяльності об’єктів, їх переналаштування і розвиток. Формально-математичний аналіз складних кібернетичних об’єктів за всієї їхньої важливості тут недостатній. Потрібно було виробити якісні уявлення та кількісні оцінки впливу інформаційного ресурсу, семантичної інформації на динаміку дії суспільних систем, особливо економічних. В цьому - суть цифрової трансформації бізнесу. Вона в Україні починалася з інфодинаміки –дітищі другої половини ХХ століття на етапі розвитку наук інформаційно-кібернетичного циклу (кібернетика, теорія систем, семіотика, штучний інтелект, інформатика, економічна кібернетика) і міцно пов’язана з появою ЕОМ п’ятого та вищих поколінь, здатних переробляти знання (змістовно-семантичну інформацію). Так, computersciense – наука про комп’ютери перетворилася в інфодинаміку, а бази даних – в бази знань. В їхньому об’єднанні маємо нині діджеталізацію економіки, бізнесу, виробництва, обслуговування державних та громадських інститутів, суспільства загалом.

Всюди, де інформація виступає як систематизоване знання (гносеоінформація), а її машинна переробка у формі інженерного обробітку змістової інформації, тобто знання, надає можливість мобілізувати енергію природних сил, ми маємо справу з цифровою трансформацією. То ж перетворимо наші знання на силу. Як бачимо, у нас чудова історія в цьому напрямі і розкішний генофонд. Цікаво, що всі названі в цьому дописі особистості були безпосередньо пов’язані з діяльністю Товариства «Знання» України. Так, академіки С.О. Лебедєв, В.М. Глушков, відомий хірург М.М Амосов, який теж працював завідуючим лабораторією Інституту кібернетики, довгий час були членами правління Товариства «Знання» України, регулярно виступали з публічними лекціями, як і Ю.М. Канигін – професор Університету сучасних знань Товариства «Знання» України, а академік І.І. Ляшко очолював Товариства «Знання» України, був головою його правління з 1977 по 1984 рік.

Василь Кушерець, голова правління Товариства "Знання" України, президент Університету сучасних знань, член-кореспондент НАПН України, доктор філософських наук, професор.

owl.carousel.min.js